«Цей хлопчина – дуже послужливий, завжди готовий піти за покупками для мене; проте часом він поспішає так, що вибігає раніше, аніж дізнається, що ж саме йому слід купити». Як же ви, його мати, схожі на нього, думав я, читаючи вашого останнього листа. Коли надходить час вашої щоденної молитви, ви без запізнень встаєте до неї, ви заглиблюєтеся в неї, як Філіп, ви думаєте про Бога, розмовляєте з Богом, намагаєтесь пробудити свою любов до Нього, – ще до того, як запитати в Нього, чого ж Він очікує від вас, чого сподівається. Втім, не маю наміру адресувати вам якісь «високі» роздуми про молитву, я хотів би дати вам пораду –скромну, проте важливу. Ніколи не починайте вашої молитви без того, щоб спочатку зупинитися, встановити в собі тишу, запитати Бога про те, що саме ви повинні робити протягом тієї чверті години, коли триватиме молитва.

Повернімося до вашого Філіпа. Цей послужливий хлопчина також і добре вихований. Я помітив, що перед кимось, кого називають «великим», він замовкає, припиняє базікати – навіть якщо у нього так би мовити «свербить язик». Чому ж тоді перед тією безконечно «більшою» особою, якою є Бог, ви не чините так само, як навчили свого сина? Чому не віддаєте Йому ініціятиву у розмові?

Зрозумійте мою пораду правильно: я не пропоную вам запитати в себе, що ви скажете Богові, а запитати Його, що ж Він має вам сказати, якої відповіді Він очікує від вас, яку настанову душі треба мати, щоби сподобатись Йому?

Думаю, що дуже цікава книга!

УРА!!!! Я її довго чекала і рада, що вона нарешті вийшла)))