Європейська філософія становить нерозривне ціле від початку аж до наших днів. Попри злами, традиція ніколи не була перервана: середньовічна філософія користалася з античної, новочасна філософія з середньовічної.
Двадцятип'ятивіковий розвиток європейської філософії дає різні підстави для поділу на епохи. Посутньо найважливішу межу епох становить факт виникнення християнської філософії, християнство-бо впровадило нове ставлення до світу і життя. З цієї точки зору європейська філософія розпадається на дві великі ери: античну і християнську. Одначе такий поділ має й від'ємні сторони: а саме, злам між обома ерами відбувся не одразу, і впродовж чотирьох з лишком віків антична і християнська філософії існували побіч себе. Вільний од цієї трудности інший поділ, котрий ділить європейську філософію на три великі епохи: античну, середньовічну і новочасну. Він має ту перевагу, що пристосовується до існуючої вже од XVII ст. традиції, а заразом і до поділу, прийнятого в інших ділянках історіографії. ўоправда, переваги його формальні, а не посутні; цей-бо традиційний поділ не відповідає великим зламам в історії філософії: нові філософські ідеї, які панували в середніх віках, появилися ще в античності, а новочасні ідеї ще в розпалі середньовіччя...