...Чи хотіли б ви, врешті, підійти до самого Господа та йти з Ним на Його добровільні страждання? Зробіть ось що: глибоко замисліться над хресним шляхом Господа, відчуйте Його болі, наскільки це можливо, і серцем співстраждайте з Ним. Почніть з того, як Господь молився в Гетсиманському саду, страждав і мучився аж до кривавого поту, йдіть із Ним, зв'язаним, до архиєрейського двору; побудьте з Ним, коли на Нього несправедливо нарікають, коли знущаються і глумляться над Ним, коли Петро відрікається; подайтеся за Ним до Пилата, від Пилата до Ірода й назад; слухайте, як кричить натовп, як лютують обвинувачі, як виносять несправедливий вирок; понесіть із Ним тяжкий хрест на Голготу, послухайте, як галасує засліплений люд, задоволені старійшини кидають колючі слівця; уявіть, як би вас прибивали до хреста, як цвяхи забивають у живе тіло, як піднімають хрест і від цього рани розриваються й завмирає життя, як плачуть найближчі, а серед них Пречиста Мати, як глумляться нерозумні, як Христос, украй виснажений, промовив: «спраглий я», — і, схиливши голову, віддав духа Господеві. Оце все перегляньте в думках і чітко уявіть собі, співчувайте тим болям і так щиро ввійдіть у страждання, ніби ви самі страждаєте і вам завдають ран. Цим уподібнитеся до жінок, які гірко плакали, йдучи слідом за Господом, що ніс хрест...