Божий дарунок
Юрій Кирик
Рік видання: 2006
ISBN: 966-395-028-5
Формат: 107х165
Палітурка: м'яка
Кількість сторінок: 136
Анотація:
У цій книжці немає авторського вимислу. “Герої” – ми з вами, конкретні люди у певних життєвих ситуаціях. Ці невигадані історії спонукають нас замислитися над сенсом нашого життя, дають нам уроки живого християнства. Це – сповіді душі й свідчення щирої віри у Всевишнього.
Зміст книги:
П'яте Євангеліє (вступ)
1. Фарабунда
2. Авантюра
3. Світ, у якому нас немає
4. Трофейний динозавр
5. Не придатний для перебування в суспільстві
6. І віддав його Богові
7. У лікарні
8. Живе християнство
9. Моя жебрачка
Уривок тексту:
Востаннє часто оглядаємо людські феномени в передачі “Кунсткамера”. Нещодавно була там передача про хлопчину, який народився без рук, і приніс велику радість батькам, навчившись ногами їсти, водити авто, навіть грати в гольф.
Але, гадаю, жоден кінематографіст нізащо б не погодився знімати фільм, про людину яка прийшла на світ не лише без рук, а іще й без ніг, до того ж народився чорним, і не Гондурасі, а в провінційному містечку Самборі в Галичині. Нема й потреби казати, що мати від нього тут же відмовилась. Про таких не пишуть, власне через те, що їхнє життя не може укластись в історію, яка починалася б зав'язкою й мала кульмінацію. Але сучасна Україна рясніє чудами. Сталося – неможливе, непередбачуване, у це важко повірити, історія отримала цілком несподіваний розвиток…
Про автора книги:
Юрій Кирик – публіцист і прозаїк, людина неабиякого життєвого досвіду. Прозові твори в його доробку почали з'являтись у зрілому віці, як підсумок пережитого і передуманого. Його твори – проза факту. Письменник не намагається будь-що переконати читача, не перебирає на себе роль пророка чи учителя, а просто ділиться пережитим. Робити висновки залишає читачеві.
Відгуки читачів:
Георгій19.12.2009 05:04Від себе не втечеш.....і це лякає найбільше. Бо я втікати більше не маю сили....і не маю сили закривати очі на правду....котрої, я ніколи не скажу привселюдно вголос..але у котрій зізнався врешті самому собі...
Дякую, Андрій.