Чому наші від нас утікають?
блаж. Еміліян Ковч
Рік видання: 2006
ISBN: 966-395-043-9
Формат: 130х200
Палітурка: м'яка
Кількість сторінок: 110
Анотація:
"Певний того, що богато після... прочитання (цієї книжки) перестануть легковажити так грізний стан нашої церкви, обряду й нації, та зпоза гречки, коров та копиць сіна, кинуть оком на щораз то темніший овид нашого церковного й народнього життя, – і – застановляться", – писав у 1932 році автор праці "Чому наші від нас утікають?", віддаючи її " кожному цікавому під критику й розвагу". Роздуми о. Омеляна Ковча – новомученика УГКЦ – про обрядові справи, свідомість вірних, проблеми духовенства не втратили своєї актуальности і в наш час.
Зміст книги:
І. ЧАСТЬ. ОБРЯД
І. Мова
ІІ. Азбука
ІІІ. Спів
IV. Богослуження
V. Церемонії
VІ. Утвар
VІІ. Відпусти
ІІ. ЧАСТЬ. ДУХОВЕНСТВО
І. Виховання
ІІ. Жонатий стан духовенства
ІІІ. Джерела доходів
IV. Інші причини, що підривають повагу духовенства
V. Участь духовенства в народній роботі
VІ. Церковні братства
VІІ. Сповідальниця й проповідальниця
Уривок тексту:
...Нераз буває, що малий пейсатий жидок, зуміє водити за ніс цілу громаду, таку що майже неможливо перевести в селі щонебудь, коли він цьому противиться. В іншому, селі таку саму ролю відграє свій чоловік, як то кажуть, такий “хлопський фільозоф”.
Були часи, що й без „єґомосці” не можна було в громаді й кроком поступити, хоч ті “єґомосці” ще тоді ходили в штанах з білого полотна, а коло їх образовання можна було поставити великий знак запитання.
Як ми застановимося над цим і запитаємо де є причина цієї моральної сили в подібних случаях, то мусимо відповісти, що попри інше, вона лежить головно в докладному розумінні душі народу. Таке розуміння мають жиди, добрі агітатори, “хлопські фільософи”. Його мали рівнож давні наші священики й тому лишили в спадку по собі добрий спомин між народом. Якже ж можна набути це розуміння душі народу?...
Про автора книги:
Еміліян Ковч - народився 20 серпня 1884 р. в с. Космач на Косівщині. Після закінчення римської колегії Св. Сергія і Вакха у 1911 р. прийняв священичі свячення. У 1919 р. став польовим духівником української галицької армії. Після війни й аж до ув'язнення душпастирював у Перемишлянах, дбаючи водночас про суспільно-культурне життя парохіян. Опікувався бідними, пригортав сиріт, хоча сам мав шестеро своїх дітей. Під час другої світової війни відважно виконував свої священичі обов'язки, проповідуючи любов до людей усіх національностей та рятуючи від винищення євреїв. 30 грудня 1942 р. гестапо заарештувало його. У тюрмі отець виявляв геройську мужність, рятуючи від зневіри засуджених на смерть співв'язнів. 25 березня 1944 р. загинув мученицькою смертю в концтаборі Майданек. 27 червня 2001 р. під час Божественної Літургії Папа Іван Павло ІІ проголосив його священномучеником української греко-католицької церкви.
Відгуки читачів:
