Люрд. Чуда нашого одужання
Тельє Патрик
Рік видання: 2012
ISBN: 978-966-395-477-6
Формат: 145x200
Палітурка: м'яка
Кількість сторінок: 280
Анотація:
Упродовж 150 літ Люрд славиться чудами одужання. Щорічно до цього французького містечка навідується близько шести мільйонів паломників з усього світу, усіх культур, рас, мов, навіть релігій. У чому ж таємниця Люрду?
У цій книжці зібрано свідчення й роздуми над чудесними фактами як визнання того, що Бог у наші дні, як колись, зцілює тіла і душі, що саме остаточного зцілення ми усі потребуємо й кожен з нас може його отримати.
Зміст книги:
Уривок тексту:
Чудом незцілений або невиліковно зцілений
На свято Люрдівської Божої Матері 2002 року приїхав прочанин, який не рухався, не розмовляв і не міг покинути автофургон, де під наглядом двох медсестер зберігалось його обладнання, – П’єр Пані. Боровся відчайдушно за життя. Він – виноградар з передмістя Перпіньяна, прихильник парашутизму, вільного падіння, дельтапланів та мотокросу. Одружений.Батько двох дітей. Саме у віці 33 літ, коли у нього багато планів на майбутнє, починає відчувати дискомфорт у зап’ястях, а потім під час ковтання. Лікарі поставили діягноз серйозної неврологічної хвороб. Незважаючи на молодий вік, жити залишалось три-чотири роки.
Завершувався 1985 рік… Минуло сімнадцять літ, а він ще жив.
З 1986 року перебував в інвалідному візку, від 1989-го –прикутий до ліжка, від 1992-го – трахеотомія, від 1994-го – пристрій для штучного дихання. Вже п’ятнадцять років при смерті, лежачий, нерухомий. Але сповнений життя. Не просто життя, а живучости зпоглядом лукавим і проникливим. Хоча рухає лише очима (це неймовірно при такій хворобі), однак цього достатньо для спілкування. Оптичний датчик, встановлений на одному скельці окулярів,схоплюєйого кліпання очима, а спеціяльна комп’ютерна програма допомагає йому вибрати потрібні літери та слова.
Від’їжджаючи, залишив мені невелике повідомлення на електронній скриньці:
«Лікарю, отець Б. повідомив, що ви зацікавились моїм випадком. Я вам телефонував.
Особисто я нічого не очікую від медицини. [...] Не вірю у випадковість. Переконаний – Бог все контролює. Логічно дотримуюся волі Божої, аби не зірвати Господніх планів стосовно себе.
Так можна спокійно жити і сподіватись на майбутнє. [...]
Я щасливий, що живу в постійному жертвоприношенні».
Ось над чим треба задуматися... Чи не допоможе нам П’єр Пані зрозуміти хворобу під іншим кутом?
Обидві назви цього розділу недоречні... П’єр здоровий, повністю здоровий у всьому своєму єстві й запевняє, що «щасливий йти Господнім шляхом». Зцілився справді чудом. Засвідчуючи любов Бога до себе, мені написав таке: «Ніхто не може визначити свою долю, проте у всіх нас є своя місія на землі, визначена Господом Богом, і так заведено з давніх-давен. Якщо наша поведінка не відповідає Божому плану, ми можемо опинитись поза грою, як кажуть gameover, перейти крізь завісу в потойбічний світ. Якщо ж, навпаки, «вписуємось» у Божий план, отримуємо допомогу, захист від Бога і наше життя увічнюється, незважаючи на жалюгідний стан здоров’я і щоденну виснажливу працю. Папа Іван Павло ІІ – живий приклад такої ситуації».
11 лютого, в день першого видіння, який, за рішенням Івана Павла ІІ, був визнаний світовим днем всіх хворих, я запитував себе, чи П’єр Пані не був тим ангелом Господнім, що прийшов нагадати, що Бог – єдиний господар життя...
P.S. 11 лютого 2007 року мені знову вдалося зустрітись з П’єром у його автофургоні. Наступного дня, після П’ятдесятниці, у своїй поштовій скриньці я прочитав сумну звістку: «В суботу, 26 травня, напередодні П’ятдесятниці, наш друг П’єр відійшов до Господа…Він покинув нас, залишивши по собі свідчення про своє життя, свідчення, яке робило честь Господу, бо жив Ним і для Нього. Цю віру він отримав від Святого Духа напередодні того дня, коли Дух зійшов з небес, а Господь покликав його до себе…»
Про автора книги:
Відгуки читачів:
