Дитина ставить такі запитання в дуже ранньому віці, приблизно між третім і п’ятим роком життя. Це свідчить про правильний, нормальний розвиток дитини. Адже малюк хоче дізнатися як про початок свого життя та його передавання так і про все инше, з чим стикається щодня. Дитина навіть не здогадується, що тут може бути приховане щось таємниче, про що батьки не хотіли б розмовляти. На жаль, на запитання: “Звідки беруться діти?” чи “Як народжуються люди?” – дитина найчастіше чує: “Дізнаєшся пізніше, навіщо питаєш про такі дурниці?”, “Не мороч мені голову” тощо.
Така відповідь непокоїть дитину, адже замовчування наводить на думку про якусь таємничу загадку і сприяє зосередженню уваги на темі. Зрештою, дитина починає розуміти, що батьки не хочуть з нею про це розмовляти, і врешті-решт спроби діялогу припиняються. Це перший етап надзвичайно болісної для дитини втрати спільної мови з батьками.