...Кожна пара людських очей, що притаїлась десь під не дуже щільними стріхами, тієї задушливої літньої ночі вивідчо свердлить Божі небеса. Що там? Хто попідвішував оті мерехтливі скельця у небесній тверді? І що таке Місяць? Що на ньому? Кажуть, брат брата на вила взяв! Он, воно і видно, наче й справді чоловік один стоїть, здійняв руки, а там — ще хтось. Дива твої, Господи! Чи не Каїн ото розпинає свого брата Авеля? Чи то не символ вічного потурання злу, уособлення людської агресивности? За довгу історію людства тільки й чутно про війни, насилля, кров та загребущість. Множиться, повзе чорною тінню планетою Гріх. Ось і знову запахло війною...