Світлий вказівник

– Хто ви і звідки? – перепинив на міській брамі двох ченців чоловік із суворим обличчям.

– Ми прибули з Риму. Нас поблагословив папа Климентій VIII, щоб ми разом з вами молилися і прославляли Бога, – чітко вимовляли кожне слово прибульці.

– Ага… Тоді ходім до старости міста. Подивимось, що він на це скаже, – і рушив уперед, а за ним, роздивляючись міський мурашник Летичева, ледь встигали ченці-домініканці.

– Так-так, добре ваше діло…– уважно вислухав гостей староста Ян Потоцький. – Та, на жаль, поки що можу запропонувати вам лише помешкання в передмісті. Будете мати дві прості хати.

Продовження читайте на стор. 4-5 лютневого номера журналу.

Творімо добро!

Наприкінці цього місяця починається Великий піст – час приготування до Христового Воскресіння. Щороку ми робимо собі на піст якісь постанови, вирішуємо, від чого відмовимося, на що більше звертати увагу. Стараємося жити так, щоби наші вчинки були добрими, щоб вони подобалися Богові та приносили радість ближнім.

Як можемо стати кращими?

Детальніше читайте на стор. 11 лютневого номера журналу.

Цілюща вода

Крап, крап, крап… Але й бурульок!.. Зорянка весело сміялася, заскочивши під кришталеву гірлянду, що звисала з лоджії. Але й бурульок! Багато-багато – Мишкові здалося, ніби він стоїть біля замку Снігової Королеви, з якого його сестричка Зорянка так хитро вигулькує.

Крап, крап, крап… Краплі талої води падали у сніг, лишаючи дрібні сліди. Ще трішки – і бурульок не стане. Їх розтопить весняне, Боже тепло, що ось-ось огорне всю замерзлу землю. І зима, начебто Снігова Королева, враз позбудеться своїх крижаних чар.

Крап, крап, крап… Так хочеться Мишкові шуснути під стріху за Зорянкою. Один тільки крок – і стоятиме поруч.

Може, і наважився б хлопчик, але ж він старший і має пильнувати сестричку. Мишкові вже цілих сім років, а Зірочці лише чотири. Тому на ньому лежить неабияка відповідальність, бо Зорянка – справжня дзиґа!

От і зараз…

Продовження читайте на стор. 16-17 лютневого номера журналу.